За залишення дітей без нагляду – передбачена відповідальність

За останні роки в Україні збільшилася кількість нещасних випадків за участю дітей, яких батьки залишали одних на вулиці чи вдома. Не всі батьки належним чином ставляться до своїх батьківських обов’язків, чим наражають дітей на небезпеку, залишаючи їх самих вдома – і це є суспільно важливою проблемою.

Відповідальність щодо виховання дітей покладена на обох батьків, незалежно від того проживають вони разом чи окремо, оскільки обов’язок здійснювати належне виховання та нагляд за малолітнім є рівним для обох з них, тому неналежне виховання дітей – це правопорушення батьків і, як наслідок, настання відповідальності.

Законодавство передбачає адміністративну та кримінальну відповідальність батьків за неналежне виховання дітей.

Так, у січні 2024 року, Придніпровський районний суд м. Черкаси ухвалив вирок щодо жінки, яка залишила свого сина на 3 дні без їжі та води.

Громадянка Г. діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи можливість настання суспільно небезпечних наслідків та допускаючи їх настання, залишила малолітнього сина без допомоги в небезпечному для життя стані. Мати не виконала свій батьківський обв’язок, протиправно, без поважних причин самовільно залишила на декілька днів свою дитину у небезпечному для життя стані, без їжі, питної води та догляду дорослих осіб. Своїми діями обвинувачена вчинила кримінальне правопорушення, пов’язане з домашнім насильством, чим порушила права малолітнього потерпілого П. на нормальний фізичний, психічний та соціальний розвиток дитини.

Обвинувачена Г. щиро розкаялася у скоєному. Критично оцінила свою протиправну поведінку, в тому числі шляхом повного визнання своєї вини та готовність понести кримінальну відповідальність, звернулась до суду про затвердження угоди про визнання винуватості та призначення їй узгодженого сторонами покарання.

Дослідивши матеріали справи суд ухвалив Вирок:

Затвердити угоду про визнання винуватості між прокурором Черкаської окружної прокуратури та обвинуваченою. Громадянку Г. визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ч. 1 ст. 135 КК України та призначити їй покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік. На підставі ст. 75 КК України звільнити обвинувачену від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік 6 місяців. Відповідно до п.п. 1,2 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на обвинувачену наступні обов'язки: періодично з’являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

На підставі ч. 3 ст. 91-1 КК України застосувати до громадянки Г. обмежувальний захід та покласти на неї обов’язок, передбачений п. 2 ч. 1 ст. 91-1 КК України, у вигляді обмеження спілкування з дитиною на строк 3 місяці.

Відповідно до ст. 532 КПК України вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Єдиний державний реєстр судових рішень:   справа № 711/28/24

Додатково:

Відповідно до статті 12 Закону України «Про охорону дитинства», батьки зобов’язані виховувати дитину, піклуватися про її стан здоров’я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.