Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Суд присяжних — досить молодий інститут, тому цілком очікувано, що на етапі його становлення не уникнути проблем. Присяжні не завжди розуміють свою роль у засіданні, а через їхню неявку суддям доводиться відкладати розгляд справ. Є труднощі й з формуванням списків присяжних. Водночас громадяни, залучені до здійснення правосуддя, отримують низку гарантій.
Охочих небагато
Фактична кількість присяжних у судах Вінницької області становить 530 осіб з 555 затверджених. У 2017 році відмовились від виконання таких обов’язків 32 особи, за ініціативою голови суду було звільнено 2-х присяжних. Причини цього різні: виїзд на роботу за кордон, прийняття на державну службу, наявність дітей дошкільного віку, віддаленість місця проживання від суду тощо.
Така інформація була отримана ТУ ДСА у Вінницькій області в результаті опитування голів судів регіону щодо роботи з присяжними. Ці дані теруправління збирало, готуючись до круглого столу «Участь присяжних у процесі відправлення правосуддя в Україні: досвід та перспектива», організованого програмою USAID «Нове правосуддя» спільно з ДСАУ. Захід відвідав, зокрема, й начальник ТУ ДСА у Вінницькій області Василь Білик.
Відповідно до отриманих відомостей здебільшого судді регіону висловлюють такі зауваження до роботи присяжних:
З проблемами функціонування цього інституту теруправління стикнулося вже на етапі формування списків присяжних. На виконання вимог закону в жовтні 2016 року ТУ надіслало до районних та міських рад Вінницької області подання щодо затвердження таких списків. Процес їх затвердження затягнувся на місяці. Основною причиною такого зволікання ради назвали неможливість знайти громадян, які хотіли б стати присяжними.
Станом на 1 березня 2017 року списки присяжних не були сформовані та затверджені трьома місцевими радами. Теруправління ДСА було змушене двічі звертатися до облради. Лише в червні минулого року питання було вирішене: місцеві ради затвердили списки присяжних.
Утім, списки були затверджені у кількості, меншій за вказану в поданні теруправління (у поданні — 590, затверджено — 555). Як зазначалося, громадяни не завжди хочуть бути присяжними. Причиною цього насамперед є незнання прав та обов’язків присяжного, його ролі в судовому засіданні. Також громадяни не бажають полишати свої звичні заняття, адже трапляються випадки нарікань керівництва на відсутність на роботі особи, яка включена до
чому їх важко знайти
В„–1-2 (1351-1352) 09.01—19.01.2018
Анжела ГРИНИШИНА, в.о. голови Піщанського районного суду Вінницької області; Олег КИСЛИЦЯ, заступник начальника ТУ ДСА у Вінницькій області
1165
Суд присяжних — досить молодий інститут, тому цілком очікувано, що на етапі його становлення не уникнути проблем. Присяжні не завжди розуміють свою роль у засіданні, а через їхню неявку суддям доводиться відкладати розгляд справ. Є труднощі й з формуванням списків присяжних. Водночас громадяни, залучені до здійснення правосуддя, отримують низку гарантій.
Охочих небагато
Фактична кількість присяжних у судах Вінницької області становить 530 осіб з 555 затверджених. У 2017 році відмовились від виконання таких обов’язків 32 особи, за ініціативою голови суду було звільнено 2-х присяжних. Причини цього різні: виїзд на роботу за кордон, прийняття на державну службу, наявність дітей дошкільного віку, віддаленість місця проживання від суду тощо.
Така інформація була отримана ТУ ДСА у Вінницькій області в результаті опитування голів судів регіону щодо роботи з присяжними. Ці дані теруправління збирало, готуючись до круглого столу «Участь присяжних у процесі відправлення правосуддя в Україні: досвід та перспектива», організованого програмою USAID «Нове правосуддя» спільно з ДСАУ. Захід відвідав, зокрема, й начальник ТУ ДСА у Вінницькій області Василь Білик.
Відповідно до отриманих відомостей здебільшого судді регіону висловлюють такі зауваження до роботи присяжних:
З проблемами функціонування цього інституту теруправління стикнулося вже на етапі формування списків присяжних. На виконання вимог закону в жовтні 2016 року ТУ надіслало до районних та міських рад Вінницької області подання щодо затвердження таких списків. Процес їх затвердження затягнувся на місяці. Основною причиною такого зволікання ради назвали неможливість знайти громадян, які хотіли б стати присяжними.
Станом на 1 березня 2017 року списки присяжних не були сформовані та затверджені трьома місцевими радами. Теруправління ДСА було змушене двічі звертатися до облради. Лише в червні минулого року питання було вирішене: місцеві ради затвердили списки присяжних.
Утім, списки були затверджені у кількості, меншій за вказану в поданні теруправління (у поданні — 590, затверджено — 555). Як зазначалося, громадяни не завжди хочуть бути присяжними. Причиною цього насамперед є незнання прав та обов’язків присяжного, його ролі в судовому засіданні. Також громадяни не бажають полишати свої звичні заняття, адже трапляються випадки нарікань керівництва на відсутність на роботі особи, яка включена до списку присяжних.
Відсутність контактів
Проте затримка виникає не лише через громадян: місцеві ради не докладають зусиль до формування списків присяжних, іноді цьому сприяє правова неграмотність представників місцевих рад. З жовтня 2016 року теруправління тричі зверталося з поданням до Вінницької районної ради, у тому числі й через обласну раду, однак на кінець 2017-го список присяжних не затверджено у кількості, необхідній для здійснення правосуддя Вінницьким районним судом (затверджено 9 присяжних з 20, запропонованих у поданні теруправління).
Після затвердження списки передаються до судів, які висловлюють невдоволення з приводу їх форми: місцеві ради доволі часто не вказують контактних даних присяжних (номер телефону, адресу проживання), не зазначають їхній вік, професію. Так, 11 судів отримали списки, де вказано лише прізвища, імена та по батькові без будь-яких контактних даних. У таких випадках судам важко налагодити комунікацію з громадянами. Тільки після визначення присяжного автоматизованою системою документообігу суд установлює, що особа присяжним бути не може (пенсійний вік, наявність судимості тощо). Однак жодним нормативно-правовим актом форма списку присяжних не передбачена.
Але є місцеві ради (їх більшість), які у визначені законом строки затвердили списки та обрали громадян, які сумлінно виконують обов’язки присяжних. Це добре видно на прикладі Піщанського районного суду Вінницької області.
Можливість для кожного
У грудні 2016-го Піщанський райсуд став
першим на Вінниччині, в якому через відсутність суддів з повноваженнями було припинено здійснення правосуддя. Вже сьогодні установа повноцінно розглядає справи, вживає заходів для підвищення загального рівня правової культури та вдосконалення системи правової освіти населення, організовує дні відкритих дверей та круглі столи, щоб учергове довести: районний суд працює прозоро.
12 грудня минулого року в Піщанському райсуді за підтримки ТУ ДСА у Вінницькій області був проведений круглий стіл «Право на справедливий суд. Правовий статус та проблеми організації суду присяжних». Захід зібрав присяжних, сільських та селищних голів району, представників районної ради, адміністрації та теруправління.
«Суд присяжних є гарантією забезпечення фундаментального права на справедливий суд», — сказала, відкриваючи захід, керівник апарату Піщанського районного суду Тамара Трач.
За її словами, сьогодні надзвичайно важливим є відновлення довіри населення до судової системи та подолання кризи правосуддя, що вимагає соціально-правової комунікації між громадськістю та державою. Таку комунікацію має забезпечити інститут присяжних, який втілює в життя конституційний принцип участі громадян у здійсненні правосуддя.
Так, цивільне процесуальне законодавство передбачає, що розгляд деяких категорій справ окремого провадження є неможливим без участі присяжних. Останні є честю й совістю громади, і судові рішення, ухвалені за їхньої участі, суспільство вважатиме найбільш правомірними та справедливими.
Історичний екскурс
Цікавим для учасників заходу був історичний нарис, який підготувала помічник судді Марина Осадчук. Вона розповіла про аспекти становлення суду присяжних у світі та Україні. Учасники заходу почули про народні збори — еклесію, раду п’ятисот та суд геліеї — перші колегіальні органи громад, які функціонували в античних Афінах, про залучення членів місцевих громад через інститути журата та рекогніторес у середньовічній Франції та про солідарну матеріальну відповідальність членів фріборгу в англійців.
На прикладі найдавнішого письмового джерела права на українських територіях — Руської Правди, яка описує «ізвод перед 12 мужами», копних судів Київської Русі, народних зборів — віче Давньоруської держави, князівських судів було розглянуто зародження праобразу суду присяжних на території України. Подальший розвиток інституту висвітлено в контексті судових статутів Російської імперії 1864 року, функціонування мирових судів та з’їздів мирових суддів у часи Центральної ради, діяльності присяжних засідателів у період Директорії, здійснення судочинства за участю народних засідателів за радянських часів.
Також було окреслено основні відмінності та переваги двох моделей суду присяжних: англо-американської (класичної), яка передбачає самостійність колегії присяжних у винесенні вердикту, що приймається у нарадчій кімнаті без участі професійного судді, та континентальної (європейської), принциповою особливістю якої є те, що для розгляду справи створюється єдина колегія з-поміж професійних суддів та представників народу, які спільно досліджують докази, вирішують питання щодо винуватості особи, кваліфікації злочину та покарання.
Автоматичний відбір
засідання без поважних причин вважається неповагою до суду.
Позитивні зрушення
Завідувачка сектору організаційного забезпечення діяльності судів та судової статистики Ніна Колодько окреслила коло основних проблем у роботі присяжних. Як згадувалося, основна проблема — небажання громадян бути присяжними. І для цього є чимало причин: страх відповідальності за прийняте рішення, сумніви у дієвості вердикту, адже суд присяжних розглядає справи про найтяжчі злочини, коли вирок — це пожиттєве ув’язнення, та справи, рішення в яких передбачають суттєве звуження або, навпаки, розширення особистих немайнових чи майнових прав для окремих категорій громадян.
Н.Колодько закликала присутніх не бути байдужими, адже при низькій довірі до суду суд присяжних необхідний, і переконлива думка однієї людини може змінити рішення багатьох. Залучення громадськості до здійснення правосуддя дає змогу суспільству через своїх представників переконатися, що правосуддя відбувається прозоро, неупереджено та справедливо.
У свою чергу представники ТУ ДСА у Вінницькій області вважають, що, беручи участь у здійсненні правосуддя, присяжні отримують низку гарантій. Зокрема, за час виконання обов’язків у суді присяжним виплачується винагорода, що обчислюється, виходячи з посадового окладу судді місцевого суду, з урахуванням фактично відпрацьованого часу, що в середньому становить близько 100 грн. за годину роботи. Також відшкодовуються витрати на проїзд і оренду житла, виплачуються добові, за місцем основної роботи зберігаються всі гарантії та пільги,
визначені законом; час виконання присяжним обов’язків у суді зараховується до всіх видів трудового стажу, не допускається звільнення присяжного у цей період або переведення на іншу роботу без його згоди.
Крім того, на присяжних поширюються гарантії незалежності та недоторканності суддів, установлені законом, на час виконання ними обов’язків щодо здійснення правосуддя. Окрема увага зверталася на обов’язок присяжних подавати електронну декларацію як одну із гарантій забезпечення безсторонності при розгляді справи.
Також представники Піщанського райсуду зазначили: Європейський суд з прав людини неодноразово заявляв про особливо важливе значення права на справедливий судовий розгляд. Численні скарги, що надходять до ЄСПЛ, часто пов’язані саме з порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Це пояснюється, зокрема, й тим, що скарги на порушення інших статей конвенції нерідко надходять через недотримання вимог до справедливого правосуддя.
Тому реальне функціонування інституту присяжних є гарантією права на справедливий судовий розгляд, проявом народного контролю за процесом правосуддя.
У свою чергу заступник голови Піщанської райради Володимир Міщенко запропонував присяжним допомогу в заповненні електронних декларацій та побажав зрозуміти важливість їхньої думки у прийнятті рішення.
За результатами круглого столу всі присутні дійшли висновку, що організоване судом спілкування є надзвичайно корисним і для громадян, і для суду. Зокрема, присяжні
переконалися, що суд є прозорим і відкритим. Утім, це тільки початок. Присяжних треба навчати, знайомити з основними засадами судочинства, і тоді вони долучаться до позитивних зрушень у нашій державі.
ДЖЕРЕЛО: Закон&Бізнес
_03_03.png)
