Поради європейського ґатунку

         З 1 серпня запроваджується новий механізм комунікації між вищими судами держав та Європейським судом з прав людини. Усі країни, які ратифікували Протокол №16 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зможуть звернутись у Страсбург по консультативний висно-вок.

         Кому надати право?

         Ратифікація протоколу створила передумови для використання механізму направлення запитів до ЄСПЛ. Разом з тим імплементація протоколу передбачає необхідність унесення змін до процесуального законодавства, які б деталізували механізм звернення.

         У Верховній Раді зареєстровано 2 законопроекти з однаковою назвою «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв’язку із ратифікацією Протоколу №16 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» (№№8535 та 8535-1). Найбільш суттєвою відмінністю між ними є те, що перший визначає суб’єктом, уповноваженим звертатись у Страсбург, Велику палату Верховного Суду, а альтернативний — касаційні суди, себто колегії суддів, які розглядають відповідні справи.

         Як перший, так і другий відповідають вимогам протоколу, але більш обґрунтованим з огляду на особливості судоустрою нашої держави є перший варіант. Повноваження щодо звернення до ЄСПЛ з підстав, визначених у протоколі, краще «вписується» в повноваження саме ВП ВС. Адже ця інституційна складова покликана ставити крапку в найбільш складних питаннях, які існують у судовій практиці, забезпечувати її єдність, гарантувати поновлення прав людини після визнання страсбурзьким судом порушень.

         Вимоги до запитів

         Підставою для звернення із запитом є принципове питання, яке стосується тлумачення прав і свобод, визначених конвенцією або протоколами до неї. Водночас аналіз офіційного коментаря до протоколу та рекомендацій ЄСПЛ щодо його застосування свідчить, що критерії розуміння цієї підстави будуть лише формуватись у процесі розгляду відповідних запитів. До речі, згідно з протоколом Євросуд буде робити це у складі Великої палати. Такому розгляду передуватиме вирішення питання щодо прийнятності запиту колегією у складі 5 суддів ВП ЄСПЛ.

         В умовах відсутності критеріїв орієнтирами для визначення ознак принципового питання названі такі:

                  • справа передбачає необхідність вирішення нового питання, пов’язаного з реалізацією прав людини, тобто такого, стосовно якого в Суді відсутня практика;

                  • обставини справи унеможливлюють однозначне застосування наявних прецедентів;

                  • практика самого ЄСПЛ із цього питання є неоднаковою.

         Реалізувати право на направлення запиту можна буде тільки в межах справи, що перебуває на слуханні в суді. На час вивчення питання у Страсбурзі розгляд справи в Україні має зупинятися.

         Запит повинен відповідати певним вимогам: відображати фактичні обставини справи, релевантні положення національного законодавства та конвенції. Також може містити доводи сторін і навіть позицію самого суду, який звернувся із запитом, щодо вирішення непростого питання.

         Складнощі в часі

         Здавалося б, цей, без сумніву, прогресивний механізм не має недоліків. Однак слід зважати на строки розгляду справи та навантаження в Євросуді. З огляду на ретельність аналізу розгляд жодної із заяв не відбувається миттєво. Те саме, очевидно, стосуватиметься й консультативного висновку. Адже для його надання фактично потрібно буде вивчати такі ж за складністю питання, як і ті, що вирішуються при розгляді звичайних заяв.

         На строки, очевидно, впливатиме й завантаженість ВП самими запитами. Адже протокол ратифікувало понад 10 держав, а Румунія визначила, що звертатись із запитами від неї можуть не лише Вищий касаційний та Конституційний суди, а й 15 апеляційних.

         До речі, така можливість передбачається протоколом. Використане в ньому формулювання «вищі суди» передбачає, що відповідний суд є вищим відповідно до правового питання, яке він розглядає. Наприклад, апеляційні суди можуть бути вищими в контексті питання про тримання під вартою, оскільки в касаційному порядку відповідні рішення не переглядаються.

         Складнощі виникатимуть і в контексті визначення, чи є питання принциповим. У свою чергу, помилкове розуміння цієї вимоги призводитиме до того, що розгляд справи зупинятиметься, але завершуватиметься не висновком, а поверненням запиту.

         Крім того, слід зважати на субсидіарний характер діяльності ЄСПЛ. Отже, не варто розраховувати, що цей механізм може використовуватися для розв’язання всіх або більшості проблем, які виникають у судовій практиці.

         Наведені фактори слід ураховувати при вирішенні питання про формування запиту та ретельно досліджувати практику ЄСПЛ (до речі, доволі різноманітну), намагаючись узгоджувати з нею правові питання, що постають перед судом. Водночас новий механізм має розцінюватись як унікальний та винятковий, покликаний розв’язувати нові не для України, а для всіх держав — учасниць конвенції питання.

         Віктор ОЧЕРЕТЯНИЙ, адвокат, голова правління ГО «Суспільні правові ініціативи»