суд захистив право дитини загиблого Захисника

24 серпня 2026 року Придніпровський районний суд міста Черкаси ухвалив рішення у цивільній справі про встановлення факту батьківства загиблого військовослужбовця щодо малолітньої дитини за головування судді Олександра ПЕТРЕНКА.

Це рішення стало завершенням тривалого та непростого доказового шляху, про який ми вже розповідали у попередній публікації (https://pp.ck.court.gov.ua/sud2314/pres-centr/news/1965742/).

Ще на етапі підготовчого провадження перед судом постало питання отримання біологічних матеріалів загиблого військовослужбовця та інших генетичних даних, необхідних для проведення молекулярно-генетичної експертизи. Частина таких матеріалів перебувала у розпорядженні державних органів, а самостійно отримати їх сторона справи не могла.

У підготовчому засіданні головуючий суддя Олександр ПЕТРЕНКО детально розглянув питання щодо витребування необхідних доказів. Суд виходив із необхідності забезпечити можливість проведення експертного дослідження та водночас дотримання встановлених законом правил доступу до генетичної інформації. Саме отримання цих матеріалів стало важливим процесуальним кроком для продовження експертизи та подальшого розгляду справи.https://pp.ck.court.gov.ua/sud2314/pres-centr/news/1965742

Після виконання необхідних процесуальних дій судова молекулярно-генетична експертиза була проведена, а 23 червня 2026 року до суду надійшов висновок експерта за її результатами.

У подальшому, після поновлення провадження та закриття підготовчого провадження, справа була призначена до розгляду по суті. Під час розгляду справи суд дослідив усі надані докази в їх сукупності.

Зокрема, були досліджені документи органів державної реєстрації актів цивільного стану, документи щодо смерті військовослужбовця, відомості про спільне проживання та ведення господарства, фотоматеріали, документи щодо статусу дитини, а також висновок судової молекулярно-генетичної експертизи. За результатами проведеного генетичного дослідження ймовірність походження досліджених ДНК-профілів від дитини та її біологічних батьків становила не менше ніж 99,99999999 %.

Оцінюючи цей доказ разом з іншими матеріалами справи, суд дійшов висновку, що кровне споріднення між загиблим Захисником України та дитиною доведено належним, допустимим, достовірним і достатнім доказом - висновком судової молекулярно-генетичної експертизи.

За результатами розгляду позов було задоволено. Суд встановив факт батьківства загиблого військовослужбовця щодо малолітньої дитини та постановив внести відповідні зміни до актового запису про її народження, зазначивши відомості про батька. Таким чином, юридичний зв’язок між дитиною та її загиблим батьком, який за життя не був належним чином відображений у державній реєстрації, отримав судове підтвердження.

Особливість цієї справи полягала й у тому, що на момент народження дитини її батьки не перебували у шлюбі, а відомості про батька були внесені до актового запису відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України за вказівкою матері.

Важливо, що у своєму рішенні суддя Олександр ПЕТРЕНКО не обмежився лише формальним посиланням на результати ДНК-дослідження. У рішенні наведено правове обґрунтування можливості встановлення батьківства після смерті чоловіка, проаналізовано положення Сімейного кодексу України, практику Верховного Суду та практику Європейського суду з прав людини щодо доказового значення генетичної експертизи. Також зазначено, що встановлення факту батьківства дозволить підтвердити кровне споріднення дитини із загиблим батьком для реалізації права на пенсію у зв’язку з втратою годувальника відповідно до законодавства про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування.

Також, у цього рішення є особлива символічна обставина. Його повний текст складено 24 серпня 2026 року, у День Незалежності України. Коли Україна відзначає свою незалежність, судове рішення стало юридичним підтвердженням права маленької українки на своє коріння, на юридично визнаного батька та на пов’язані з цим державні соціальні гарантії. Незалежність, це не лише державний суверенітет, а й спроможність держави забезпечувати та захищати права кожної людини, особливо дитини, яка втратила батька, захищаючи Україну.

У цій справі головуючий суддя Олександр ПЕТРЕНКО послідовно пройшов разом з учасниками процесу весь доказовий шлях - від вирішення питання про витребування необхідних матеріалів та забезпечення проведення експертизи до безпосереднього дослідження доказів і ухвалення рішення. Саме в цьому і полягає одна з важливих функцій правосуддя - у воєнний час не просто застосувати норму закону, а забезпечити людині реальну можливість скористатися правом, яке без судового захисту могло б залишитися нереалізованим. Поставити крапку там, де війна залишила родині невизначеність: отримати належне документальне підтвердження юридичного зв’язку між дитиною та загиблим батьком.

Єдиний державний реєстр судових рішень: справа № 707/2323/25